Вiтаємо у МолванiїДнями знайомий закинув менi рецензiю на дотепну книжечку "Молванiя - земля, недоторкана сучасною стоматологiєю". На обгортцi балканського вигляду беззубий вуйко пропонує чарку горiлки. Спочатку менi навiть стало прикро за молдован : назву перекрутили ще й заголовок винесли не
з приємних.Проте, знайдене на сторiнках книжки шокувало набагато бiльше нiж
її обгортка.Австралiйськi автори цього, як вони пишуть, путiвника мали набагато глибшi плани нiж позбиткуватися лише над Молдовою. Перечитавши декiлька сторiнок стає зрозумiлим, що справжня мета цього фарсового проекту
добряче покепкувати над усiма країнами Схiдної та Центральної Європи. Здається, не забули тут нi про кого. Замiсть того,щоб висмiювати кожну країну окремо автори (якi безсумнiвно добре обiзнанi з регiоном, його iсторiєю, менталiтетом та слабкими мiсцями) вмазали усiм колективно.
читать дальшеОтже,створивши профiль неiснуючої країни i збудувавши його гумористичне описування на застарiлих та поширених у Захiднiй Європi стереоптипах щодо своїх схiдних сусiдiв - можна досягти неабиякого успiху.
Створюючи профiль Молванiї автори намагалися об'єднати усi притаманнi багатьом схiдноєвропейським державам iсторичнi, мовнi та культурнi подiбностi, якi б були зрозумiлими кожному захiдноєвропейському читачевi, котрий нiколи не розумiв та й не хотiв бачити розбiжностей та унiкальностi iсторичного шляху кожного схiдноєрвропейського народу. Пересiчний бельгiєць навряд чи зможе вiдрiзнити словацький прапор вiд словенського ,так само як i моя вчителька iсторiї в iзраїльському коледжi колись переконувала мене в тому, що Богдан Хмельницький був дрiбним польським генералом. Про Схiдну Європу знають або нiчого, або погане або щось таке, що не вiповiдає дiйсностi.
Отож, перша згадка про казкову Молванiю вiдноситься до 721 року ,коли князь всiєї Молванськiї Нiкод 1-й проголосив себе монархом Прусiї та Скандинавiї. На той час князю було лише 12 рокiв. У середнi вiки Молванiю заселяли татари, турки, ломбарди та готи, доки Молванiю не об'єднав король Федiр 1-й. Символом вiдродження сучасної Молванiї вважається Шлонко Бусбус (або просто Бу - бу), який врегулював молванську тракторну iндустрiю, скоротив абетку на 33 лiтери та запровадив нацiональну валюту - срубль й дорiвняв його вартiсть до латвiйського лiта. У модернi часи Молванiя, що перебувала у складi СРСР, вирiшила не змiнювати нацiонального прапора навiть пiсля падiння Залiзної завiси. Поруч вмiщено портрет Бу - бу - такого собi вусаня, який зiйшов би на нацiонального героя Румунiї чи України та молванський прапор. На червоно - жовтому тлі зображено серп i молот, котрий пронизує лопата.
Цiкаво чи автори книги чули про те, що нацiональна валюта Латвiї називається лат ,а не лiт? Певно, що так. Але
концепцiя розрахована на того ,хто прочитавши цi рядки падатиме на долвіку вiд смiху, уявляючи собi, яка туфта цей "срубль" чи "лiт".А якби подiбним посмiховиськом зробили нацiональну валюту Британiї чи тої ж Америки, якою б тодi була реакцiя?
Якщо колись Вам доводилося переглядати справжнiй туристичний англомовний путiвник Схiдною Європою на кшталт "Lonely Planet", то Ви помiтите, що авторам книги дуже точно вдалося передати враження та стиль подачі фактiв про цей куточок Європи, якi зазвичай трапляються у закордонних путiвниках. У тому числi й про побут. Автори путiвника про Молванiю "застерiгають потенцiйних туристiв не пити воду з кранiв та харчуватися лише у пристойних ресторанах мiста Ваяна, що простягнулося у пiднiжжi гори Токсична".
Насправдi, в книзi дуже влучно й з гумором сконцентровано набiр сталих догм середнього європейця у вiдношеннi до всiх схiдноєвропейських країн. Негативним менi видається те, що окрiм єхидного глузування над усiм не-захiдноєвропейським автори могли б за допомогою книги продемонструвати читачам нестачу правдивої iнформацiї про iншу частину Європи, збудити у них жагу до поглиблення iнтересу до того, що вiдбувається на Сходi. Утiм, упорядники вирiшили, що комерцiйний успiх пародiї буде важливiшим за iронiчну демонстрацiю iнформацiйного дисбалансу у всьому, що стосується схiдноєвропейської теми.
Що ж до комерцiйного успiху путiвника Молванiєю, то про його масштаб можна судити лише з кiлькостi фaнiв, якими збагатилася офiцiйна сторiнка Молванiї. До речi,в iнтернетi вона навiть має свiй ,звiсно фальшивий, домейн: .MV
Молванiя - не перший проект гумористичного пiдходу до геополiтики,але , до цього часу , найбiльш вдалий. Декiлька рокiв тому я, з двома приятелями американцем та канадiйцем українського походження, розробили сторiнку Кацапстан - Лаптландiя. На початку Iнтернет-проект замислювався як невеличкий жарт, проте вже невдовзі вiн розрiсся у цiлий портал з тисячами вiдвiдувачiв, до уваги яких пропонувалися надзвичайно цинiчнi статтi та iлюстрацiї на тему росiйської культури, мови, церкви та уряду. Проект свого часу був одним з найвiдомiших в
українському Iнтернетi та викликав приступи ненавистi з боку росiян, якi його переглядали. Сайт проiснував понад рiк, доки не був пiдступно атакований росiйськими хакерами.
Богемне коло Львова пам'ятає i проект Андрiя "ОТАМАНА" Тузяка "Парагвайська Ембахада", який спонтанно зародився як прикол в одному з львiвських кафе. Вже за декiлька тижнiв "Парагвайська Ембахада" у Львовi мала своїх прес - аташе, мiнiстрa унутрiшнiх справ,
промисловостi, туризму тощо та свою хунту. Усі ролi радо виконували дорослi люди з гарним почуттям гумору. У жовтнi 2001 року "Парагвайська Ембахада" провела у мистецькому кафе "Лялька" свiй перший "День смаку" на якому гiмн України та Парагваю спiвала "Пiккардiйська терцiя", а сам дон - ОТАМАН
виступив з промовою. Отож, Галичина це Парагвай, а Львiв це Асунсьйон.
За словами Андрiя Тузяка , людям шалено подобається бавитися у цей жарт, уявляти себе десь в iншому вимiрi. Слiд зазначити,що парагвайський жарт згодом викликав у членiв "Ембахади" зацiкавленiсть справжнiм Парагваєм, його традицiями та культурою. Навряд чи книга про Молванiю спонукає європейцiв до чогось подiбного i вони масово кинуться покращувати свої знання про Центральну та Схiдну Європу.
Релiз книги про Молванiю збiгся у часi зi вступом 10 центрально - та схiдноєрвеопейських держав до європейської родини. Навряд чи коли-небудь в iсторiї про цi країни у Захiднiй Європi говорили бiльше нiж цими днями. Утiм,як
довго у європейцiв триматиметься iнтерес до своїх нових партнерiв та сусiдiв по унiї? Адже в уявленнi бiльшостi
пересiчних громадян ЄС кожна з цих 10 країн і є тою примарною Молванiєю...